1. |
||||
НАБЛИЖЕННЯ КАТАСТРОФИ
Мудреці
вчасно не відчули
наближення катастрофи
Емпати
вчасно не подумали
про наближення катастрофи.
Візуали
Недочували.
Аудіали
Недобачали.
Кінестетики
Недострибали.
Але над хаосом,
Що утворився,
За наслідками дня “Д”,
Кружляв
неначе кажан,
вгорі топ-блогер.
Кричав:
А я попереджав,
У тисяча чотириста
вісімдесят восьмОму році,
В катрені за нумером
шістьсот шістьдесят дев’ять,
Що буде саме отето от.
Що буде саме отето от.
Що буде саме отето от.
На кожне слово “попереджав”
робив він рівно три помахи
розлогими чорними крилами.
Ага, ага, ага
кружля
неначе кажан,
вгорі топ-блогер.
|
||||
2. |
nanonich
07:03
|
|||
НАНОНІЧ
На невеликій планеті,
Що обертається швидше,
Ніж ви можете встежити.
Нанотехнологи ранком
Продоважать здіймати
Помітну в планетарному маштабі
Вежу.
Лише сивий бородатий мудрагель
Знову застерігатиме:
Вас занапастить сила Коріоліса!
Шановний мудрагелю,
Спільність нашої триспальної колиски
Колисковість нашої спільності
Триспальність нашої наноспільноти
Не означає приреченості.
Ми впевнено вирячились на зорі
Ми вийдемо на макрорівень
Із вежею.
Щонановечіра
На невеликій планеті
Засинають нанотехнологи.
А сила Коріоліса руйнує.
Менш помітною стає
В планетарному маштабі
Вежа.
Тож намалюй мені
Наноніч
На невеликій планеті,
Де нанотехнологи
прагнуть на мікрорівень.
І снить бородатий сивий мудрагель,
Най пребуде з ним сила Коріоліса.
|
||||
3. |
||||
пісня (стриманого) протесту
Я нон нон нон
Я кон кон кон
форміст
Тому я бу
Я ду ду ду
про Ти.
Але не завжди.
Про тісто.
Про тестіть
Мій тестостерон
Бо він теж
Про тісто
Я іноді буду не проти
Я не проти буду. Іноді
Я буду. Іноді не проти
А іноді та зрідка
Це буду взагалі не я.
Про тісто.
Про тестіть
Мій тестостерон
Бо він теж
Про тісто
Тому я бу.
Я бу бу бу
Я квально.
Не про.
Якщо Ти бу
Бу квально
Не про. Ти.
Про тісто.
Т Т Т – Т Т
|
||||
4. |
||||
Колесо сансари,
що колисає Всесвіт
вивозить нагору
іноді людину,
іноді крокодила,
або взагалі
якусь дивну потвору.
Довго вдивлялась Сара
у колесо сансари.
Та й зауважила басом:
циклічність часу -
доля шлімазлів і дурбесів.
Особисто я віддаю перевагу
Лінійному прогресу.
Якщо ви захочете
Вчасно зіскочити,
То зможете жить
поза колесом.
У лінійному часі.
|
||||
5. |
||||
Ходив з ключами...
Гуляючи зАмком,
тримав в руці
зв’язку ключів,
та намагався відкривати замкИ,
сподіваючись на співпадіння.
Гучно дзвеніла зв’язка
металевих ключів,
що нічого не відкривали.
Я звертався за порадою
до тих, кого вважав мудрішими
Я дізнався,
що це звичайна справа,
коли не пасує ключ.
Та невже,
та що ви кажете,
вельмиповажний гуру.
Я зависав у чатиках
із штучним
публічним інтелектуалом.
Я читав вголос поези
про зв’язку ключів,
про замкИ і про зАмки,
І про статеві зв’язки,
що дуже залежать
від вчасно знайденого ключа.
Від нього дізнався знов
про вже давно відоме.
Що це звичайна справа,
коли не пасує ключ.
Та невже,
та що ви кажете,
вельмиповажна софтино.
хитався,
півстоячи під вітром,
на ЗАмковій горі,
де давно знесли зАмок.
Я почув пророцтво.
Маючи ключ,
Ти побудуєш замОк.
Маючи замОк,
Ти поставиш його в двері,
Маючи двері,
Ти поставиш їх в стіну зАмку.
Свого зАмку, любий адепте.
Привчись міняти місцями
Причину і наслідок.
Привчись рухатись на реверсі там,
Де від Тебе чекають звичного
Хапка, ривка і ще раз хапка.
Якщо треба причина,
так вчив хрипкий
пророк наш Тичина,
що сам собі наслідок,
і сам собі причина.
Десь так і вийшло.
Я мав ключі,
що цікаво дзвенять,
однак
нічого не відкривають.
Натомість,
Я маю ключі,
що дзеленчать тихіше,
Я маю ключі,
що відкривають Нічого.
|
||||
6. |
||||
Я та, що сидить на гілці,
Однак не гризе дерево.
Як впізнаєш сім страв,
Що пригощу Тебе ними,
То пригощу Тобою чотири напої,
Які впізнають Тебе справжнього.
Ти рухаєшся, наче вже у воді,
У моїй оселі
ІТКЦ ПТКЦ ПАЦ ПАЦА
Буде піца, і буде маца
Я та, що гризе дерево,
Однак не сидить на гілці.
Ти будеш у мене першим,
Кого не з’їм замість любощів.
Я стримуватиму себе спочатку,
Та оцей запах…
Він збуджує, збуджує, збуджує
Мій апетит до чоловічини.
ІЧЛК ПЧЛК СОБ ЛЕЛЕ
Жюль Жан Кажан Живе Жиле
Я не та, що сидить на гілці,
Однак і не та, що гризе дерево.
Я та, що кохає до нестями
В розумних межах
Нашого безмежного Всесвіту.
Чуєш, як б’ється сердЕнько?
Мій Адамчику, мій Кадмончику,
Твоя довіку.
Рученьки – ніженьки.
Лагідні очі.
Чи хтось зруйнує
Нашу з Тобою аліхімію?
Коханнячко!
Цьомочки - цьомочки!
З метою самовдосконалення
Ієрогамний шлюб з Тобою.
Дрібних філософоських камінчиків
Назбирай та принеси у хату.
Гуляла садами з Адамчиком.
Гуляла адами з Садамчиком.
Я той, кого звати Адам
Однак досі
Не помічений у гріхопадінні.
Дорогою сюди
Змайстрував сопілку.
Випереджаючі подальші питання,
Сьогодні гратиму.
Але спочатку
Скажіть мені чесно:
Дівчата, чи ви є сестри?
|
||||
7. |
||||
Сонтехніки!
викликаю сонтехніків
Героїв сонтехнічної сотні
Із дивізії візіонерів
Що здійснять фаховий
Ремонт старих візій
Сірих повільних сновид
Серед старих споруд
Співатиму майже весело
Та й самі споруди
Будуть майже цілими,
Як в старі часи,
До війни, до руйнувань.
Сонтехніки,
навчають сонтехніки,
Контролювати сюжет
І загальну картину сну.
Місцями заміняють візії
Сірих повільних сновид.
У світі, що поламався,
У світі, що втратив
Суттєві властивості,
На часі викликАти
Сонтехніків,
саме сонтехніків,
Із дивізії візіонерів.
|
Viktor Pushkar Kiev, Ukraine
Keyboardist, composer and social scientist from Kyiv. Founding member of Blemish (1993-2005, 2024-present) and Chomub ini (2006-present)
Streaming and Download help
If you like nanonich, you may also like:
Bandcamp Daily your guide to the world of Bandcamp